Главная » Защита вещных прав » Что значит украинский трезубец. В составе России и Австрии. Трезубец, как один из самых древних символов человечества

Что значит украинский трезубец. В составе России и Австрии. Трезубец, как один из самых древних символов человечества

Трезубец Украины является гербом современного украинского государства.

Поговорим о трезубце подробнее и, что называется, из первых уст - по передаче UA|TV - телеканала Іномовлення України (Иновещания Украины), его русской программе (расшифровка передачи в текст и примечания сайт, ниже вы также можете посмотреть эту телепрограмму).

На иллюстрации показан герб Украины (т.

На иллюстрации показан герб Украины (т.н. малый герб) - трезубец и украинский флаг на одной из первых марок современной независимой Украины (выпуск августа 1992 г., здесь слева).

Отметим, что трезубец помещался на марки и др. независимых украинских государств новейшего времени:

Марки Украинской Народной Республики (УНР, существовала с перерывом на государство Скоропадского в 1918-1920 гг., здесь - вверху справа - марка УНР апреля 1918 г.), и марки Западно-украинской народной Республики (1918 г., объявила о слиянии с УНР, но затем присоединена к Польше по договору с УНР), а также марки наследовавшей УНР Украинской Державе (Українська Держава) гетмана Скоропадского (существовала в 1918 г., здесь марка Украинской Державы внизу справа).

Трезубец - государственный символ - герб всех этих упомянутых государств (в случае Украинской Державы - один из основных элементов герба).

См. в конце этой страницы видео с цитируемой здесь программой на русском языке UATV — телеканала Іномовлення України (Иновещания Украины), о трезубце Украины и о том, что означает этот герб страны, передача от 03/06/2016;

Итак, процитируем программу украинского иновещания:

«Украина 70 лет жила под властью герба Советской Республики. Он был всем понятен и мало чем отличался от символики других советских республик. С распадом СССР этот герб канул в лету.

На смену ему пришел символ, не знакомый многим украинцам — трезубец .

Дети-школьники в Украине — это дети новой генерации, будущее Украины XXI века, и им выпала честь возрождать традиции предков и строить свободное европейское государство в Украине. Однако исковеркать их чистые души пытаются кремлевские идеологи. Они неустанно пытаются забрасывать в информационное пространство нелепые мифы о государственных символах — святынях украинского народа .

Как говорит Александр Морщавка, журналист и автор передачи:

«За годы независимости Украины скажется больше всего грязи было вылито на трезубец, являющийся малым гербом (украинского) государства. И как только трезубец не называли и бандеровской вилкой и знаком человеческих жертвоприношений .

Мы решили разобраться (в этой программе) в происхождении символа нашей независимости и свободы».

Изображение трезубца на славянский землях появилась задолго до крещения Руси — констатируют историки. Будучи на военной службе в древнерусского князя, трезубец использовали войны скандинавы в своих обрядах .

Упрощенным вариантом трезубца считают рунический символ альгиз . Ученые допускают, что он мог стать прототипом трезубца времен протоукраинского государства Древняя Русь.

Эта руна — альгиз символизирует человека, поднявшего руки к небу .

Говорит Владимир Цыбулькин, кандидат филологических наук:

«С отдельными рунами (трезубец связан) да, безусловно. Здесь вопросов нет. И естественно, я уверен, что руническое письмо — и руническое, и кириллическое, повлияли на оформление знака трезубца . Эти округлые формы и острые его очертания безусловно это элементы связанные с символической традицией. А что такое письменность? Письменность — это и есть символическая традиция, запечатанная в знаки».

Впервые изображения трезубца археологи нашли в Крыму Находку датировали эпохой Боспорского царства, процветающего на полуострове в IV веке до нашей эры .

«Впервые этот знак использовался царями Боспорского царства. Это древнейшее царство на территории северного Причерноморья (Боспорское царство было греческим Прим. сайт). Носителями этого знака были также сарматские племена (сарматы — ироноязычный народ, проживавший в древности территориях современной Украины, России и Казахстана. Потомками сарматов, как считается, являются осетины Прим. сайт). Известно, что у многих кочевых народов Евразии (в том числе сарматов) существовал обычай использования знаков тамга, которые передавались по наследству (Тамга слово обозначавшее — печать, клеймо, тавро. Слово таможня также происходит от слова тамга. Прим. сайт). Такие знаки наносились на бытовые как знаки собственности, и возсожно сарматы принесли традицию использования тамги на территорию Украины. Существует мнение что и боспорские и сарматские знаки могли существовать отдельно один от другого. Что в Боспорском царстве трезубец мог означать знак бога моря Посейдона, там считалось что Посейдон был покровителем Боспорского царства ».

Исследователь прошлого Владимир Цыбулькин рассказывает, что трезубец часто встречается не только на скандинавских рунах и артефактах древних протоукраинских цивилизаций. Этот символ был священным и во многих религиях в Древней Индии и Рима. Позже знак трезубца использует и при дворе византийских императоров.

В свою очередь, как говорит Леся Дидух: «Была работа (украинского историка, жившего во второй половине XIX — начале XX века) Болсуновского, в которой он пытался расшифровать знак трезубца как византийскую монограмму, которая состоит из греческих букв, расшифровываясь как написание титула византийского правителя (императора) василевс. Но на сегодняшний день существует множество версий, и нужно сказать, что пока (древняя) семантика знака трезубца окончательно так и не разрешена ».

На илл.: В древней Руси, как указывает иновещание Украины, трезубец олицетворял трехчастное строение мира - правь, где обитают светлые небесные боги, явь - мир земной, человеческий и навь - нижний мир темных божеств и умерших предков.

Стоп-кадр из цитирующейся здесь программы на русском языке UATV - телеканала Іномовлення України (Иновещания Украины) о трезубце Украины

В древней Руси трезубец олицетворял трехчастное строение мира — правь, где обитают светлые небесные боги, явь — мир земной, человеческий и навь — нижний мир темных божеств и умерших предков .

С приходом христианства в 988 г. символ трезубца начали сопоставлять Со Святой Троицей: Богом-отцом, Богом-сыном и Богом-духом святым .

Владимир Цыбулькин, кандидат филологических наук, поясняет:

«Потому что, во-первых, число три является магическим в глубинах человеческой психологии. Во-вторых, когда мы с вами говорим именно о тризубе (укр. тризуб), или как его еще называют в Украине трилиг, то это связано с очень древними может быть еще даже трипольскими (Трипольская культура — культура поселений медного века на территории Украины Прим. сайт) корнями происхождения этого знака, фактически речь идет идет об элементе моления Всевышнего божеству, когда мужчина-жрец или женщина поднимали руки кверху и молились божеству. Т.е. есть человек с поднятыми кверху руками в молитве божеству — классический прообраз этого знака».

« В 1990 годах общественность активно обсуждала версию том, что трезубец — это (также) стилизованное изображение летящего сокола. В Древней Руси птицу считали тотемом княжеской династии Рюриковичей, пришедших на киевские земли из далекой Скандинавии» .

Владимир Цыбулькин, кандидат филологических наук: «Если мы берем корень ра как обозначение солнца, то ра известный корень. Рог — это как бы поворот, удар и какие-либо другие моменты, связанные с рогом. (В свою очередь) рарог — это название сокола. Опять-таки — что такое сокол? Птица со кола — т.е. птица с солнца, луч солнца, который падает на землю. Что олицетворяло благодать, плодородие и воду — с небес падающее и дающее. Поэтому, естественно, сокол рарог или ràrog, если мы берем язык балтийский, явился протоосновой знака Киевской Руси потому что, как мы помним, пришел в Украину править Рюрик» .

В Национальном музее истории Украины версию о летящем соколе (в качестве основы для принятия трезубца в качестве знака Киевской Руси) не отбрасывают. Однако говорят, чтобы с экспозиции имеется артефакты об иной, более доказуемой версии возникновения трезубца в качестве знака Киевской Руси .

На илл.: Изображение княжеского знака в виде трезуба известно по печати князя Святослава Игоревича (князь из рода Рюриковичей, великий князь Киевский в 945-972 гг., князь новгородский в 945-969 годах, годы жизни: 942-972 гг.) найденной в (древней киевской Прим..

Как говорит Леся Дидух, зав. сектором Национального музея истории Украины:

«Первое изображение княжеского знака в виде трезуба известно по печати князя Святослава Игоревича (князь из рода Рюриковичей, великий князь Киевский в 945-972 гг., князь новгородский в 945-969 годах, годы жизни: 942-972 гг. Прим.. .

К сожалению, печать была утеряна, но считается, что там читается греческая надпись написания имени Святослава.

Также считается, что при (сыне Святослава) князе Владимире (великий князь Киевский в 978-1015 гг., князь новгородский в 970-988; годы жизни: 960-1015 гг., при Владимире произошло крещение Киевской Руси. Прим.. Изображение трезубца впервые встречается на монетах князя Владимира, именно период его правления началась чеканка первых русских монет — сребреников и златников .

На аверсе этих монет видим изображение князя, а на реверсе — изображение трезубца и надпись «сей князь, а се его серебро ».

На илл.: Изображение трезубца впервые встречается на монетах князя Владимира, именно период его правления началась чеканка первых русских монет — сребреников и златников. На аверсе реверсе этих монет изображение трезубца и надпись «сей князь, а се его серебро».

Исследователи считают, что появление третьего элемента на трезубце (третьего зубца) связано с тем, что Владимир, который фактически захватил власть в Киеве в междоусобной войне, хотел противопоставить знаку (с двумя зубцами) своих предшественников - Игоря и Святослава и наследовавшему им брату Владимира — Ярополку, свой собственный знак, введя трезубец (с тремя зубцами).

Исследователи считают, что появление этого третьего элемента на трезубце (третьего зубца) связано с тем, что Владимир, который фактически захватил власть в Киеве в междоусобной войне, хотел противопоставить знаку (с двумя зубцами) своих предшественников — Игоря и Святослава и наследовавшему им брату Владимира — Ярополку, свой собственный знак, введя трезубец (с тремя зубцами) . Появление родового знака (Рюриковичей) на (упомянутых) монетах свидетельствует о том, что тогда трезубец стал знаком государственной власти (Киевской Руси)».

После смерти Владимира в 1015 г. его потомки пытались вносить в изображение княжеского герба своих графические изменения. Однако предназначение знака оставалось неизменным.

Леся Дидух, зав. сектором Национального музея истории Украины:

«Трезубец встречается и на подвесках. Много трезубцев известно по печатям, и существует множество работ-исследований знаков трезубца на печатях древнерусского времени.

Трезубец был представлен на разнообразнейших бытовых предметах, на костяных пластинках и оружии. Очень известны клейма на донышках глиняной посуды. Считается, клеймение посуды изображением знака трезубца, и реже двузубца, связано с тем, что изделия производились в княжеских мастерских, иначе говоря, такая посуда использовалась для потребностей княжеского двора. В случае оружия и украшений такое клеймение знаком трезубца было меткой принадлежности собственности определенному князю».

На илл.: Ведущий рассматриваемой здесь телепрограммы Александр Морщавка демонстрирует изображение плинфы времен Киевской Руси - обожженного кирпича, найденного в начале XIX века, во время раскопок Десятинной церкви в Киеве украинским археологом Викентием Хвойка, с изображением четкого рельефа трезуба князя Владимира.

Стоп-кадр из цитирующейся здесь программы на русском языке UA TV - телеканала Іномовлення України (Иновещания Украины) о трезубце Украины.

Александр Морщавка, журналист:

«Следы трезубца теряются приблизительно в XIII веке, когда после нашествия (монгольского хана) Батыя Киев на много лет погрузился в смуту. Сила княжеского злака постепенно угасла в междоусобицах и разделе (украинских) земель между Литвой, Польшей и Россией. Казалось, трезубец был утрачен навсегда», — говорит журналист и продолжает:

«Начало XIX века. Во время раскопок Десятинной церкви в Киеве украинский археолог Викентий Хвойка (годы жизни: 1850-1914 Прим. сайт) находит кирпич плинфу (плинфа — характерный для древнерусского домонгольского зодчества тонкий обожженный кирпич, часто квадратной формы, ширина которого примерно равнялась длине Прим.. Вне сомнения, это трезубец князя Владимира .

Находка позволила общественности вновь заговорить о трезубце , как о символе былого величия и независимости протоукраинского государства — Древней Руси».

Леся Дидух, зав. сектором Национального музея истории Украины добавляет:

«Это действительно была сенсационная находка и эти раскопки были сенсационными на то время, поскольку они открыли Старокиевскую гору для исследователей (Старокиевская гора — исторический центр Киева. на ней сохранились валы княжеского детинца и фундамент, основанного князем Владимиром первого русского каменного христианского храма — упомянутой выше Десятинной церкви Прим. сайт) И, естественно, найденный кирпич с трезубцем обратил на себя внимание, поскольку до того знак трезубца уже был известен по монетам».

1917 год. Красное Знамя Октябрьского переворота развевалось над Петроградом. Украина же почувствовала возможность вырваться из когтей Российской империи, и съезд рабочих и крестьян принял решение о создании своего независимого государства — Украинской Народной Республики (УНР). Руководители Центральной рады незамедлительно подняли вопрос о своей символике.

«В 1917 году возродилось украинское государство. Сначала в виде Центральной рады, затем была провозглашена УНР. На заседании Малой рады, это как президиум Центральной рады, рассматривался вопрос о государственных символах. Вполне логично что первая инициатива о признании трезубца как герба исходила от профессиональных историков, которые затем перешли в политику. В частности, инициатором был Михаил Грушевский — наш известный историк» (Михаил Грушевский (МихайлоГрушевський) годы жизни: 1866-1934 — знаменитый украинский историк и глава первого в новой истории, после многих столетий иноземного владычества, независимого украинского государства Украинская Народная Республика (УНР), эмигрировал, но затем — в 1924 г. вернулся в Советскую Украину и занялся научной работой; в 1931 г. был арестован, но вскоре освобожден и умер при неясных обстоятельствах Прим. сайт).

На илл.: Герб Украинской Народной Республики. Как пишут источники, герб был утвержден 12 февраля 1918 г. в г. Коростень, в вагоне правительственного поезда, на котором из Киева эвакуировалось правительство Центральной Рады вместе с Грушевским.

Говорит Наталья Ралдугина, зав. отделением Национального музея истории Украины:

«Михаил Грушевский заявил (после создания Центральной рады в 1917 г.), что вопрос о гербе украинского независимого государства требует немедленного решения .

В состав комиссии вошли известные знатоки геральдики, такие как Модзалевский (годы жизни: 1882-1920), Нарбут (годы жизни 1886-1920 — оба скончались от болезней вскоре после установления большевистской власти в Украине, при этом Нарбут сотрудничал с большевиками Прим. сайт), известные художники Феодор Кричевский (годы жизни: 1879-1947, после прихода большевиков работал на них и нарисовал ряд известных советских картин, прославившись в СССР, но по окончанию немецкой оккупации попытался выехать на Запад, но был настигнут наступающими советскими войсками. Был арестован советским НКВД, после освобождения от ареста умер в ссылке, в деревне. Прим. сайт) и Василий Кричевский (годы жизни: 1872- 1952, эмигрировал в 1943 году из оккупированной немцами Украины в во Францию, умер в эмиграции Прим. сайт), такие известные деятели Биляшевский, (годы жизни: 1867-1926 — археолог, этнограф, после прихода к власти в Украине большевиков пытался сотрудничать и с ними, занимал несколько офиц. постов, но имел ярлык «националиста» Прим. сайт)...

Возглавил эту комиссию известный украинский деятель Павел Зайцев (Павло Зайцев, годы жизни: 1886-1965; ученый-литературовед, после прихода к власти большевиков эмигрировал на Запад, умер в эмиграции Прим. сайт), в то время он возглавлял канцелярию секретариата народного образования».

За считанные дни представители Украинской Народной Республики рассмотрели десятки предложений в качестве символов предлагались и аграрные символы Украины и элементы казацкой эпохи, но решение было принято в пользу трезубца как герба Киевской Руси

Наталья Ралдугина, зав. отделением Национального музея истории Украины:

«Наконец был принят последний вариант, на котором настаивал Грушевский — за герб Украинской Народной Республики был взят знак Владимира Великого (трезубец). По мнению Грушевского этот знак отвечал украинской исторической традиции. Такой вариант был окончательно принят. Утверждение этого герба проходило в экстремальных условиях, в это время Киев заняли (советские) войска Муравьева и Центральная рада вместе с Грушевским выехали сначала в Житомир, Сарны и Коростень. Именно в Коростене (ныне входит в состав Житомирская области Украины Прим. сайт). 12 февраля (1918 г.) был утвержден этот герб ».

Герб князя Владимира обращает новую Украинскую Державу в связь с древним периодом Киевской Государственности, в связь с исторической эпохой, когда Украина была, как в лице своих правителей, так и по культуре своего народа, — европейской державой », — говорилось в докладной записке государственному секретарю Сергею Завадскому касательно изготовления государственного герба Украинской Державы (Українська Держава гетмана Скоропадского наследовала в 1918 г. Украинской Народной Республике. Украинская держава Скоропадского существовала один год. Прим. сайт).

На илл.: Герб Украинской Державы (Українська Держава) гетмана Скоропадского, существовавшей в 1918 г. Герб изображает казака с мушкетом и над ним трезубец.

Стоп-кадр из цитирующейся здесь программы на русском языке UATV - телеканала Іномовлення України (Иновещания Украины) о трезубце Украины.

В силу разных причин представители Центральной Рады не смогли воплотить в жизнь многие исторические планы. В апреле 1918 года в столице (Киеве) состоялся так называемый Всеукраинский съезд земледельцев, его делегаты постановили, что необходима сильная власть — нужен гетман .

Им избрали представителя древнего казацкого рода Павла Скоропадского. Пришедшая к власти его новая администрация взялась за создание герба — в основу заложен (все тот же) трезубец князя Владимира .

Говорит Павел Гай-Нижник (Павло Гай-Нижник), доктор исторических наук:

«Определялось, что государственная печать и герб при гетманате Скоропадского должны были быть изменены, поэтому в существующие печать и герб добавили казака с мушкетом. Согласно геральдической традиции, государственный символ — трезубец был над казаком вверху в венке с гербами всех земель входивших на то время в состав государства ».

Александр Морщавка, журналист:

«Над созданием герба гетманской Республики Скоропадского работал известный украинский художник Нарбут, однако его детище так и осталось проектом — власть в стране слова поменялась. Вообще, с 1917 по 1921 гг. казалось, что Украина находится в состоянии с постоянной национальной Революции. Но в эпицентре государственных событий всегда оставался в трезубец — символ борьбы украинского народа за независимость».

На илл.: При правительстве Директории УНР (Директория наследовала Украинской Державе Скоропадского в 1918 г., и существовала в 1918-1920 гг. Директорию основали Винниченко и Петлюра, она считалась воссозданной Украинской Народной Республикой, которую распустил до того гетман Скоропадский.) трезубец снова был государственным символом. Здесь трезубец на кокарде головного убора военной формы времен Директории УНР.

Рассказывает, показывая экспонаты, Наталья Ралдугина, зав. отделением Национального музея истории Украины:

«При правительстве Директории УНР (Директория наследовала Украинской Державе Скоропадского в 1918 г., и существовала в 1918-1920 гг. Директорию основали Винниченко и Петлюра, она считалась воссозданной Украинской Народной Республикой, которую распустил до того гетман Скоропадский. Прим.. Это наблюдается и последующие годы. Так, мы видим это изображение у наших деятелей того периода и на шевронах, что можно сказать и о Петлюре, которого мы видим на этой фотографии. На его шевроне изображен трезубец ».

Павел Гай-Нижник (Павло Гай-Нижник), доктор исторических наук дополняет:

«Также трезубец был признан гербом Западно-украинской народной республики (Западно-Украинская народная республика (ЗУР) была создана во Львове в 1918 г. на территориях, населенных украинцами, прежде входившими в состав Австро-Венгрии. В 1918 г. объявила о присоединении к рассматривавшейся выше Украинской Народной Республике, которая (как известно) была образована в Киеве на украинских землях, входивших до того в состав Российский империи. Однако УНР так и не смогла осуществить свою власть над ЗУР, т.к. эту территорию ЗУР разделили Польша, Румыния и Чехословакия. Директория УНР не могла ссориться с Польшей из-за ЗУР — на западе, из-за борьбы с красными на Востоке, и потому уступила по договору в 1920 г. территорию фактически и так контролировавшуюся поляками ЗУР Польше. Прим. сайт). И впоследствии трезубец также был признан гербом Ленковской и Гуцульской Республиками и затем — Карпатской Украиной, которая появилась в 1939 году.

На илл.: Симон Петлюра (годы жизни: 1879-1926, был убит в эмиграции, в Париже). Здесь Петлюра в качестве атамана (командующего) армией и флотом Директории УНР в военной форме с шевроном в виде трезубца (Директория наследовала Украинской Державе Скоропадского в 1918 г., и существовала в 1918-1920 гг. Директорию основали Винниченко и Петлюра, она считалась воссозданной Украинской Народной Республикой, которую распустил до того гетман Скоропадский).

Стоп-кадр из цитирующейся здесь программы на русском языке UATV - телеканала Іномовлення України (Иновещания Украины) о трезубце Украины.

Вполне естественно, что Украина как правопреемник казачества и правопреемник Киевского княжеского государства признала трезубец в качестве герба », говорит Павел Гай-Нижник (Гуцульская Республика существовала на бывшей территории Австро-Венгрии в Закарпатье (ныне Закарпатская обл. Украины) в 1918-1919 гг. 10 сентября 1919 по Сен-Жерменскому договору об окончании Первой мировой войны территория Гуцульской Республики была присоединена к Чехословакии; Карпатская Украина — государство, возникшее в 1939 г. в Закарпатье — на принадлежавших тогда Чехословакии тамошних украинских землях. Тогда, в1939-м г., произошел распад чехословацкой государственности — чешские земли перешли под протекторат нацистской Германии, а Словакия стала независимой. Карпатская Украина была сразу поглощена Венгрией. После Второй мировой войны СССР присоединил территорию бывшей Карпатской Украины по договору с послевоенной Чехословакией к Украинской Советской Социалистической Республике, входившей тогда в состав советского государства Прим. сайт).

На илл.: Герб Украинской ССР (республики, вошедшей в состав Советского Союза и подконтрольной Москве) был утвержден 14 марта 1919 г., с некоторыми изменениями использовался до 14 февраля 1992 года. года, когда изображение трезубца было утверждено постановлением Верховной Рады Украины «о Государственном гербе Украины» от 19 февраля 1992 года N 2137-XII.

В советский период трезубец в качестве гос. символа Украины был запрещен.

(Возвращаясь к судьбе украинского герба в «большой Украине).1 0 марта 1919 года на съезде Советов в Харькове (в противоположность независимой УНР Прим. сайт) приверженцы большевистской диктатуры утвердили свою Конституцию и государственный герб, на котором в лучах восходящего солнца изображались серп и молот, а над ними аббревиатура «УССР» (УССР — Украинская Советская Социалистическая Республика — часть советского государства, управляемого из Москвы Прим. сайт) .

Историки еще спорят об аспектах российской экспансии в Украине в начале 20-х годов прошлого века Понятно одно — украинцев (после прихода к власти большевиков) на десятилетия заставили забыть о священных символах предков .

Говорит Владимир Яворивский депутат Украинской Рады (парламента Украины) I, II, IV-VI созывов (т.е. с момента независимости в 1991 г по 2014 гг., за исключением 1998-2005 гг.):

«Когда мы начали бороться за восстановление нашей украинской государственности (в 1990-х гг.), то сразу, конечно, возникли самые главные вопросы. И среди них вопрос: а где наш настоящий исторический герб? А где наш исторический флаг? А где наш исторический гимн?

Как говорилось в гимне Советской Украины «Живи, Україно, прекрасна і сильна, В Радянськім Союзі ти щастя знайшла» («Живи, Украина, прекрасная и сильная, В Советском Союзе ты счастье нашла»). Чтобы было это было за счастье? Но, скажем, большинство людей знали, что это голодоморы, и сталинизм, и гражданская война, и коллективизация, и раскулачивание и тому подобное. Так что, «счастье нашла» — не приведи Господи такого счастья. Но то, что было у нас запрещено все равно жило у нас в памяти, в первую очередь — в памяти украинской интеллигенции. Понятно, Что первым возник трезубец».

Новая страница в истории трезубца открылась в начале девяностых годов прошлого века, рассказывает писатель Владимир Яворивский. В то время он был депутатом первого парламента независимой Украины. Владимир Яворивский говорит, что работать было не просто, так как многие украинцы еще жили советским прошлым.

Владимир Яворивский:

«Сопротивление, конечно, было колоссальное. Не забываем о том, что тогда (в украинском парламенте) была группа 239 — это все были секретари обкомов и райкомов партии — верноподданные коммунисты. Они оказывали определенное сопротивление, хотя (надо отдать им должное) они, все же, проголосовали за независимость Украины. Большинство из них отдали свои голоса (за независимость) потому, что наших голосов Народного Руха Украины тогда было очень мало в парламенте, где-то 140. Мы сами этого сделать не могли, но с теми людьми (из Компартии Украины в составе советской коммунистической партии) можно было договариваться» (Народный Рух Украины — политическое движение, созданное в 1989 г, являлось к 1991 г. главной политической силой, выступавшей за независимость Украины от Советского Союза Прим. сайт).

Еще в 1996 году известные ученые Института истории Академии Наук Украины презентовали общественности проект большого герба Украины . Над его созданием работали именитые историки, художники и геральдисты, и вот что получилось. (Поясним, в настоящее время принят только т.н. малый герб Украины — трезубец, но 20-той статьей действующей (2016 г.) Конституции Украины (принятой в 1996 г): предполагается, что должен быть создан и большой герб Украины, в котором основным элементом должен быть трезубец и символика Войска Запорожского. Большой герб должен быть предназначен для особо торжественных случаев, но пока Украина обходится малым гербом Прим. сайт).

Говорит Виталий Митченко, художник, один из участников проекта дизайна большого герба:

«Большой герб — это как бы иллюстрированная история страны. Вот элементы проекта, наряду с главным элементом трезубцем:

Щитодержатели: Казак с мушкетом (казак с мушкетом был на казацких печатях, берущей начало в XVI веке украинской казацкой державы Войска Запорожское); галицкий лев (лев был гербом Галицко-Волынского княжества, добившегося расцвета при Данииле Галицком (Галицко-Волынское княжество, а не Московия, считается многими наследником Киевской Руси. Княжество пережило монголо-татарское завоевание, а его князь Даниил Галицкий в 1254 году был признан Папой Римским Иннокентием IV титул «короля Руси» Прим. сайт) ;

На проекте большого герба присутствует орнамент в стиле украинского барокко (украинское барокко — является одной из вершин культурного расцвета Украины XVII — первой половины XVIII вв.).

Также на проекте большого герба Украины под щитом — переплетенные с гроздью калины колосья пшеницы (пшеница — т.к. Украина — хлеборобская держава, а калина в качестве одного из символов Украины) .

Венчает проект большого герба византийская корона-венец — как элемент связи с Византией в древности .

Говорит Владимир Яворивский депутат Украинской Рады (парламента Украины) I, II, IV-VI созывов (т.е. с момента независимости в 1991 г и по 2014 гг., за исключением 1998-2005 гг.):

«Принятие проекта большого герба было затянуто, т. к. не хватило голосов депутатов для его утверждения. Но мы прекрасно понимали, что такой большой герб — полноценный, сильный и красивый. Эстетический и впечатляющий символ Украины. Он депутатами предшествующих созывов просто принят не мог. Сейчас есть шанс — в парламенте большинство патриотическое, демократическое и украинское»...

Некоторые ученые считают, что в геометрические очертания трезубца вписано слово «воля» («свобода»). И, наверное, неспроста, что под этим знаком украинский народ добывал себе независимость в разные исторические эпохи . Киевские школьники решили своими руками смастерить трезубец. Глядя на их лица, понимаешь что каждый ребенок оставил в поделке частичку своей души.

Александр Морщавка, журналист:

«Этот трезубец, символ свободолюбивого народа, создан руками учащихся 106 киевской школы. Его отправят на Донбасс в подарок мужчинам, которые служат в зоне АТО. Детские улыбки на этих фотографиях школьников (с фотографий, окаймляющих герб) напомнят воинам, что их ждут дома, сам трезубец пусть вдохновляет на Победу», — передавало UATV — телеканал Іномовлення України (Иновещания Украины) в своей русской программе о трезубце Украины и о том, что означает этот герб страны, от 03/06/2016.

Запись этой программы и расшифровка передачи в текст, примечания сайт

Мониторинг сайт

Видео: Цитировавшаяся здесь программа на русском языке UATV — телеканала Іномовлення України (Иновещания Украины) о трезубце Украины и о том, что означает этот герб страны, передача от 03/06/2016:

Альтернативный вариант просмотра:

Тризуб - український національний герб, герб України у формі золотого тризубця особливої форми на синьому полі; у минулому - герб князів Рюриковичів і Київської держави. А чи пам’ятаєте ви що означає герб України ?

Що означає герб України

19 лютого 1992 року затверджено Малий Державний герб України. Конституцією також передбачений і Великий Державний герб, однак досі його не прийнято.

Центральною геральдичною фігурою герба є Тризуб Володимира І Святого, великого князя київського, володаря Русі.

Є понад сорок версій , які пояснюють походження та тлумачать суть тризуба. Залежно від того, що саме автори цих версій кладуть в основу свого обґрунтування, їх умовно можна поділити на три групи - предметну, графічну та філософську.

Найпростіші з них - це розшифрування тризуба як монограми «Володимир», «Василевс» або «воля». Визнати ці твердження означало б відмовитися від давності цього символу.

Тризуб мав різні форми аж до найпростішої IV тис. до н. ч., яка аж ніяк не була монограмою. Вірогідно, такий тризуб, що нагадує спрощено дерево з трьома гілками догори - один із найдавніших рунічних знаків (до речі, такі тризуби і двозубії були зображені на арійських печатках Могенджо-Даро в Індії). У слов’янській руніці цей знак мав свою від’ємну пару - перевернуту гілками донизу. Обидва знаки, як плюс і мінус, позначали Білобога і Чорнобога.

Отже, головна ідея тризуба - це число три, поєднання трьох основ буття, троїстість (тривимірність) життєвого простору. Це зв’язок трьох сфер, такий самий, як і в Дереві Життя: світів Прави, Яви і Нави. Але існує ще давніше, індоарійське філософське наповнення цього символу.

Основою світобудови є повна врівноваженість усіх енергій, тобто Абсолют. Порушення цієї рівноваги пробуджує два протилежні полюси: позитивний і негативний, чоловіче і жіноче, батьківське і материнське начало. Поєднання цих протилежних сил породжує третю, синівську силу. Отже, неприпустимо на «синові» ставити хрест, як це іноді роблять занадто «набожні» християни. Володимир Шаян дає таке значення трьох ідей Тризуба: «1. Батько - Бог. 2. Мати - Добро. 3. Син - Правда».

Тризуб є вираженням найдавніших, найархаїчніших культів багатьох народів. Це насамперед культ Великої Праматері-Родоначальниці, культ Вогню (який є життєдайною силою), культ мудрого Змія (а в деяких народів - Дракона). Всі ці символи знаходимо в давній арійській міфології. Арії на своєму шляху з Подніпров’я до Індії залишили багатьом народам цей життєдайний знак - тризуб. В індійському вітаті Джаму далеко в горах і нині існує Храм Великої Богині Матері. Цікаво, що розміщений він у надрах триглавої гори, яка зветься суто українським словом Трикута. Велетенська бронзова скульптура Богині з піднятим тризубом у правій руці завжди охороняється жерцями. Побожне ставлення індійців до тризуба свідчить про те, що цей знак аж ніяк не випадковий. Його давність не потребує доведень. Показово і те, що самі індійці усвідомлюють, що цей знак не місцевого походження, а принесений давніми аріями в Індію.

Тризуб є одним із найстародавнішнх українських оберегів. Про це писав Володимир Січинський: «Народний звичай не зв’язує ці знаки з християнськими емблемами та християнською догматикою, тільки трактує як талісман, що зв’язаний зі старими міфологічними поняттями». Трактування символіки тризуба Володимиром Шаяном включає в себе перемогу через потрійну самопожертву: «Жертва - це не є самознищення, як нам підказує обмежена егоїстична думка; жертва - це радісна перемога над життям і смертю. І тому з понадсвітньою впевненістю перемоги носили знак Тризуба натхненні індійські віщуни, що перемогли смерть ще за життя. Потрійне Самовідречення і Жертва означає жертву Мислі, Почувань і фізичної Енергії (Життя і Тіла) у службі Перунові - Богові Космічної Творчості…».

Більшість символів виникло ще на світанку історії людства. Символ - це ідея, яка відображає найглибинніші знання наших пращурів. Саме стародавність цих знань і є найвищою цінністю для нащадків. Це є той таємничий код, який маємо прочитати, щоб відчути себе спадкоємцями великого і мудрого народу, щоб вийти на шлях правильного життя.

Предметне трактування суті герба України

Бачення у зображенні тризуба конкретних рис живих і неживих предметів навколишньої дійсності лежать в основі предметних гіпотез. Деякі дослідники Відтворення форм верхньої частини скіпетра візантійських монархів, скіпетра скіфських царів, зображення корони, тобто предметів, що символізують державну владу. Інші вказують на те, що тризуб нагадує обриси птаха, уособлюючи норманського крука, норманського сокола або голуба Святого Духа. Значна частина фахівців припускає, що цей символ - емблема, пов’язана з конкретним предметом людської життєдіяльності - якорем, норманським шоломом, сокирою, прапором, рибальським знаряддям, луком зі стрілою, колоском тощо.

Графічне трактування суті герба

Логічним продовженням предметних гіпотез, що пояснюють походження тризуба, є графічні. Проте, якщо фахівці, що належать до першої групи, вбачають у цьому знакові майже тотожне відтворення конкретних рис того чи іншого предмета, то дослідники другої групи - лише спрощене, умовне, стилізоване зображення. Графічні гіпотези пропонують широкий спектр варіантів пояснення походження тризуба. Одні науковці вбачають у цьому символі монограму, тобто сплетіння кількох початкових літер у вигляді вензеля для позначення імені, слова або ж виразу. Авторство цієї монограми приписують не тільки власне українцям, а й візантійцям, скіфам, грекам та ін. Інші дослідники пов’язують зображення тризуба з орнаментом, тобто візерунком, побудованим на ритмічному чергуванні та поєднанні геометричних елементів або стилізованих зображень живих і неживих предметів. Вважається, що цей орнамент міг мати візантійське, східне, слов’янське або ж варязьке походження. Існує ще одна думка: тризуб - це літера «Ш», яка раніше означала цифру 3.

Існує також думка, що український тризуб походить від букви глаголиці «Шта», нащадком якої є українська «Щ». Буква «Шта» також позначало число «800».

З сербо-хорватської мови слово «Шта» перекладається як Віск або вощ ина. Для зміцнення могутності Київської держави було необхідне надходження дорогоцінних металів - золота і срібла з-за кордону. Роль валюти в міжнародній торгівлі саме і відігравали хутро, віск і мед. В 912 р. київський князь Олег уклав перший мирний договір з греками, в якому вказувалось на мінову торгівлю, головними предметами якої були віск і мед. Більш докладний договір укладений з греками князем Ігорем в 945 р., в якому вказано, що вивіз меду і воску з Русі був вільний від податку. Цим важливим юридичним документом була закладена основа довготривалої торгівлі Русі з Візантією. Мед і віск в часи Київської Русі булі одними з дуже дорогих специфічно руських товарів. Причому віск коштував дорожче меду в 15 разів. Мед тоді був єдиним солодким продуктом (цукор з буряка навчились робити лише в XIX столітті).

В грошовому обігу на Русі ходили арабські, візантійські і західноєвропейські монети, монети місцевого карбування, цінні шкурки звірів (куна, вівериця…), гривні (срібні зливки, вага яких коливалася від 95 до 197 грам). Всі ці грошові знаки складали певну грошову систему. Кілька разів робилися спроби запровадити в Давньоруській державі власну монету. Близько 990 р. Володимир Святославич викарбував на честь хрещення Русі перші руські монети: златники й срібляники (відповідно з першим знаком класичного українського тризуба). На початку XI ст. його син Ярослав, що був тоді новгородським намісником, випустив срібляники з своїм ім’ям, а 1018 р. Святополк Ярополчич під час свого недовгого князювання в Києві запровадив до обігу срібляники, на яких було вміщено його християнське ім’я Петро. Але карбування давньоруських монет мало дуже скромний обсяг, вони призначалися не стільки для торгівлі, скільки правили за своєрідні візитні картки названих вище князів, пропагуючи Давньоруську християнську державу та її володарів. Таким чином можна зробити висновок, що перші тризуби на монетах свідчили, що ці монети є «еквівалентом» або наступником специфічно-руського товару-валюти - воску. Віск цілком міг використовуватися як валюта на рівні з «кунами» і «віверицями», оскільки був економічно ліквідним (бо користувався попитом), легко подільним, не псувався від повітря, води і часу. А позначка на монеті тризуба-воску (специфічно руського товару-валюти) могла показувати приналежність монети до Русі, або показувати, що монета є еквівалентом 800 умовних одиниць воску. Аналогією є сучасна українська гривня, на якій зображена староруська гривня (срібний злиток).

Філософське трактування суті герба України

Цікаві варіанти розв’язання проблеми походження і суті тризуба пропонуються філософськими гіпотезами. Вони трактують цей знак не як дзеркальне чи стилізоване позначення предмета, а як символічне зображення ідеї, поняття або явища. Є думка, що тризуб Володимира - це символ ідеї державної влади. За іншими версіями - символ влади над трьома світами - небесним, земним і підземним, або ж символ-ключ до розуміння алфавітів земної писемності. Дехто припускає, що тризуб це знак «Шу» («Шукання»), тобто нагадування про закони природи з метою підвищення людської активності та відповідальності за свій розвиток.

Найґрунтовнішими видаються гіпотези, що шукають витоки тризуба в триєдності світобудови. Навколишній світ побудований на взаємодії трьох елементів: три типи кварків (елементарних частинок) утворюють атоми та молекули, що є основою всіх фізичних тіл; три кольори - червоний, зелений та синій - взаємодіючи, утворюють спектр веселки, багатобарвність світу, три напрямки виміру - ширина, довжина, висота - характеризують об’єм і простір світобудови.

Абстрактна ідея Трійці, одним із графічних зображень якої і став тризуб, лягла в основу канонізованої християнської доктрини про єдність Бога-Батька, Бога-Сина та Бога-Духа Святого. Знак Трійці (тризуба) посідає одне з перших місць серед символів світобудови. Деякі дослідники вбачають у ньому символічне зображення Вогню, Води і Життя, інші - єдність Мудрості, Знання і Любові або ж Мудрості, Краси і Розуму. Згідно з однією з версій тризуб є символом Життя. Тризуб має спільну основу (символ Вакууму-Абсолюту), ліву фігуру (символ позитивного батьківського полюсу), симетричну (дзеркальну) праву фігуру (символ негативного, материнського полюсу) і центральну фігуру (символ дитяти.

Для більшості гіпотез каменем спотикання ставала давність тризуба як символу. Задовго до появи християнської церкви він зустрічався в трипільців та інших народів, 59 відсотків сучасних національних гербів європейських держав вміщують знаки Трійці (трикутні корони, тризубчаті вежі, потроєні знаки, трилисники тощо).

Предметні, графічні та філософські гіпотези утворюють своєрідний трикутник, чи замкнуте коло, що відображає рух людської думки. Досі немає однозначної відповіді на питання: що зумовило появу та розвиток тризуба як символу - конкретний предмет, спрощене символічне зображення чи філософське узагальнення?

Існують думки, що тризуб був зображенням троїстої світобудови Яв-Прав-Нав. Дійсно така версія має підтвердження у Ведах і Авесті. Найчастіше носієм тризуба (трішула на санскриті) є Рудра- Шива -Хара і шанувався цей символ на Русі завдяки характерникам (санскрит. - шайва, послідовник культу Шиви - Хари). Характерників з Харою повязує не лише назва, а часто і зображення, де наявні атрибути Шиви - кобза, люлька, зброя, крім того зачіска як у брахманів.

1Історія використання тризуба як герба України

1.1Тризуб в Київській Русі
1.2Історичні знаки і герби
1.3Тризуб в УНР
1.4Незалежна Україна

1.4.1Постанова Верховної Ради України Про Державний герб України
1.4.2Стаття 20 Конституції України

1.5Проект Великого герба

2Посилання

Державний Герб України - герб держави Україна, один із чотирьох її офіційних символів поряд з прапором, гімном і Конституцією. Складається з Малого і Великого гербів. Наразі використовується лише Малий, що був затверджений 19 лютого1992 року. Великий герб України існує у вигляді законопроекту.

Центральною геральдичною фігурою обох гербів є тризубВолодимира І Святого, великого князя київського, володаря Русі. Окрім цього, згідно Конституції України, головними елементами Великого герба мусять бути лев, герб Галицько-Волинського князівства і козак із мушкетом, герб Війська Запорозького.

Історія використання тризуба як герба України

Тризуб на монеті Володимира Святославича.

З найдавніших часів тризуб шанується як магічний знак, свого роду оберіг. Це зображення археологи зустрічали у багатьох пам"ятках культури, датованих першими століттями нашої ери. Відомий серед народів Сходу і Середземномор"я з найдавніших часів, на українських землях з II ст. Існує до ЗО теорій походження і значення тризуба (сокіл, якір, символ триєдинства світу тощо).

Тризуб в Київській Русі

За часів Київської Русі тризуб був родовим знаком Рюриковичів. Його зображення археологи знаходять на монетах, печатках, посуді, цеглі, настінних розписах.

Посли київського князяІгоря (912-945 рр.) при укладанні договору з візантійцями мали свої печатки з тризубами. Київський князь Володимир Святославович (980-1015 рр.) карбував тризуб на монетах, де з одного боку зображувався портрет володаря, а з іншого - тризуб. Тризуб символізував поділ Всесвіту на небесне, земне й потойбічне, поєднання Божественного, Батьківського й Материнського - священних начал, трьох природних стихій - повітря, води й землі.

Історичні знаки і герби


Двозуб Святослава І 10 століття	Тризуб Володимира І 10 століття	Тризуб Ярослава І 11 століття

Київський архангел 13 століття	Чернігівський орел 13 століття	Волинський хрест 13 століття	Перемишльський орел 13 століття	Галицька галка 13 століття	Галицько-волинський лев 14 століття

Запорозький мушкетер 16 - 18 століття

Тризуб в УНР

Малий герб УНР зі стилізованим тризубом Володимира

У грудні 1917 Українська Центральна Рада прийняла тризуб в якості герба УНР. Фактично це було схвалено 18 січня 1918, а 1 березня проголошено закон про герб, на виконання якого 22 березня 1918 було викладено опис герба з тризубом як головним його елементом. Законом було встановлено великий та малий державний герб, які мало різнилися композиційно.

Авторитетні знавці геральдики того часу, В.Mодзалевський і Г.Нарбута висловили закид авторові - відомому мистцеві професорові В.Kричевському, що він, малюючи герб, робив це тільки як xудожник, «не звертаючи ніякої уваги на вимоги геральдики і навіть цілком незнайомий з нею». Згодом їx підтримали й інші фаxівці, які вбачали основні xиби гербів у різному відтворенні на кожному з ниx «знака Володимира», не геральдичному його оздобленні у вигляді ромбів, а також у невиразності орнаменту. Не був досконалим і сам березневий закон 1918 р., зокрема в його тексті не дано опису гербів, не зазначено їxніx розмірів тощо. На це вказав у праці «Історичні та правні основи українського державного герба» професор В.Tрембіцький.

З 22 січня1919 року згідно з законом про Злуку тризуб увійшов у крайовий герб Західної області УНР. Залишався він головним елементом герба гетьманської державиП.Скоропадського, а також Директорії.

Уперше конституційно тризуб був оформлений як державний герб у травні 1920 Всеукраїнською Національною Радою, а вдруге - спеціальною «Урядовою Комісією по виготовленню Конституції Української Держави» 1 жовтня того ж року.

Проект герба Української Держави з тризубом Влодимира і стрільцем Війська Запорозького.

Великий і малий герби 1918 р. стали першим втіленням ідеї дуалізму українського державного герба, яка згодом набула свого розвитку. Tак, наприкінці 30-x рр. XX ст. відомий український геральдист M.Битинський на замовлення Уряду УНР в екзилі розробив проект державниx відзнак України, серед ниx великого, середнього й малого державниx гербів. Лейтмотивом цієї праці - справжнього шедевра українського геральдичного мистецтва - стала соборність українськиx земель, що на час створення проектів перебували в складі різниx державниx утворень: Чеської Республіки, Другої Речі Посполитої, Румунського королівства, СРСР. Проекти M.Битинського здобули суспільне визнання й приxильність. Вони є визначною пам"яткою української геральдичної культури та політичної історії. У радянській Україні тризуб піддавався офіційній дискредитації, попри це залишаючись символом національно-визвольного руху.

Незалежна Україна

У 1992 р. Верховна Рада України затвердила сучасний Державний Герб України, розроблений групою у складі: А. Гречило, О. Кохан та І. Турецький.

Постанова Верховної Ради України Про Державний герб України

Верховна Рада Українипостановляє:

Затвердити тризуб як малий герб України, вважаючи його головним елементом великого герба України (кольорове та схематичне зображення герба додаються).

Зображення Державного герба України поміщується на печатках органів державної влади і державного управління, грошових знаках та знаках поштової оплати, службових посвідченнях, штампах, бланках державних установ з обов"язковим додержанням пропорцій зображення герба, затвердженого пунктом I цієї Постанови.

Голова Верховної Ради України І. ПЛЮЩ

м. Київ 19 лютого 1992 року N 2137-XII

Стаття 20 Конституції України

Головним елементом великого Державного Герба України є Знак Княжої Держави Володимира Великого (малий Державний Герб України).

Великий Державний Герб України встановлюється з урахуванням малого Державного Герба України та герба Війська Запорізького законом, що приймається не менш як двома третинами від конституційного складу Верховної Ради України.

Проект Великого герба

Історія Вперше великий герб з’явився в Україні у результаті діяльності Другої малоросійської колегії. 1765 року її президент граф Румянцев запропонував замінити стару печатку із козаком (гербом Війська Запорозького) новим знаком і подав два “абриси на апробацію: один із щитотримачами-малоросіянами з бунчуком, а інший – під короною імпереторською з сінню, щити ж під короною княжою”. На щиті розміщувалися герби п’яти князівств, які колись були на території Гетьманщини: Київського – срібний Архангел Михаїл на блакитному тлі, Переяславського – срібна вежа на червоному тлі, Стародубського – срібний дуб на червоному тлі, Сіверського – золотий мур на червоному тлі, Чернігівського – чорний орел із золотим хрестом на срібному тлі, в центрі – герб Російської імперії у вигляді двоголового орла з Юрієм-змієборцем на щитку. На дану пропозицію геральдична контора зауважила, що недоцільно державний герб Росії розміщувати в центральному щитку, адже так може скластися враження, що Росія є часткою чи князівством Малоросії. Саме тому затвержений імператрицею варіант великого герба Малоросії був таким: на золотому щиті імператорський орел, що тримає на грудях щиток з гербами п’яти малоросійських князівств покритий князівською короною, щит розташований під сінню, яку покриває імператорська корона. Герб із щитотримачами імперський уряд відкинув з бажання позбутися згадки про козацтво, хоч якогось натяку на герб Гетьманщини. Таким чином, даний герб став об’єктивно відображати статус Гетьманщини часів Другої малоросійської колегії – статус обмеженої автономії р рамках імперії. З ліквідацією 1781 р. традиційного адміністративного устрою Малоросія втратила свій Великий герб. До 1917 р. символи українських земель виринали тільки на великих гербах Російської (герби Київщини, Волині – срібний лицарський хрест на червоному тлі, Поділля – золоте сонці еід хрестом на блакитному тлі, Чернігівщини, Таврії – чорний двоголовий коронований орел з бактиним щитком та золотим хрестом на грудях) та Австрійської (Австро-Угорської: герб королівства Галіції та Лодомерії, - Чорна галка на червоній балці над трьома золотими коронами; герб Великого герцогства Буковини – на червоно-чорному щиту чорна голова бика в оточенні трьох золотих шестипроменевих зірок) імперій. Революційні події 1917 року відродили українську державність і поставили на порядок денний питання державного герба України. Але лише проголошення незалежності УНР спонукало творців української держави перейти до конкретних заходів герботворення. Саме тоді, улистопаді 1917 р. за ініціативою Генерального секретаря освіти було створено геральдично-прапорну комісію на чолі з Д. Антоновичем. Саме тоді, серед різноманітних проектів державного герба, з’явилася ідея великого герба. Так, М. Грушевський запропонував “як символ творчої мирної праці…” – “золотий плуг на синьому полі…”, а навколо нього державні знаки старої України. Вінчати гербовий щит мав голуб з гілкою оливи, як “вісник національного замирення і спокою” (подібний голуб містився на шляхетському гербі І. Виговського). Видатний історик зазначав, що “хотів би… в атрибутах нешого гербу бачити якнайбільше підчеркнений культурний характер нашої Нової Республіки”. На жаль, робота комісії так і не була завершена. 1 березня 1918 р. Мала Рада УНР затвердила як герб України тризуб Володимира і доручає розробити ескізи великого і малого герба президенту Української Академії мистецтв В. Кричевському. Але талановитий митець і дизайнер “завалив” Великий Герб. Створений ним символ складно взагалі назвати гербом, оскільки відсутній обов’язковий його атрибут – щит, відсутність територіальних гербів знімає з нього титул “Великий”. На жаль, 22 березня саме даний “мутант” було затверджено як Великий герб. Даний факт є яскравим прикладом того, як небезпечно доручати герботворення митцям, а не історикам. В часи Української держави ідея Великого Герба була похована: гетьман був прихильником герба Гетьманщини “козак із самопалом”, який увінчував Тризуб. Директорія поновила герби УНР. Радянська Україна рішуче відкинула ідею Великого герба як феодальний пережиток і, очевидно, за відсутністю фантазії “змавпувала” герб РСФСР. Але ідея Великого Герба все ж жевріла у середовищі української еміграції. 1939 р. у передчутті важливих світових змін, з надією на відродження незалежної України на замовлення уряду УНР в екзилі М. Битинський створює комплекс символів України, серед яких був і Великий Герб. Герб був дуже вишуканим: блакитний щит із золотим тризубом; підтримують Архистратиг Михаїл та Галицький лев, як символи найбільших культурних центрів України; щит оточений срібно-золотий ланцюг ордену Симона Петлюри із золотим медальйоном розп’яття Ісуса Христа; під щитом покладені навхрест клейноди українського козацтва на золотих древках – золота корогва з хрестом та срібний бунчук; дана композиція оточена вінком із дубового та лаврового листя, перевитого у низу жовто-блакитною стрічкою; на вінку розташовані п’ять щитів з геральдичними знаками, що символізують основні українські етнографічні території: Правобережжя, Лівобережжя, Галичину, Закарпаття та Чорномор’я (Кубань). Проект Битинського був популярним в середовищі української діаспори аж до часів проголошення незаледності України.

Нажмите на герб для увеличения

Описание герба Украины

Герб Украины представлен щитом синего цвета с золотой каймой, на котором изображен трезубец золотого цвета.

Трезубец стал использоваться в качестве герба Украины в феврале 1918 года. Оформление частично основывалось на печатях, использовавшихся в Киевской Руси. Первым археологическим и историческим доказательством использования этого символа в древности являются печати династии Рюриковичей. Этот символ печатался на золотых и серебряных монетах, издаваемых во времена Владимира Святославовича, который, возможно, унаследовал этот символ от своих предков (например, от Святослава Игоревича) в качестве герба династии. Владимир передал этот символ своим сыновьям, Святополку Владимировичу и Ярославу Мудрому. Данный символ также был найден на кирпичах Десятинной церкви в Киеве, а также на камнях других церквей, замков, и дворцов. Большинство историков сходятся в мнении, что средневековый символ трезубца изображал на самом деле не трезубец, а стилизованного сокола. Изображения летящего сокола с крестом над головой были найдены в Старой Ладоге, первом месте поселения киевской династии Рюриковичей из скандинавского рода. Такой же сокол с крестом также изображался на монетах короля викингов Олафа Гутфритссона. Охота на соколов на протяжении веков была королевским видом спорта в Европе. Кречет (также известный как норвежский сокол) считался королевской птицей, и он упоминается в одной из ранних эпопей Малороссии - поэме 12 века «Слово о полку Игореве». Позднее изображения трезубца среди Рюриковичей напоминали больше букву «У».

Виникнення національних гербів припадає на період об"єднання європейських держав у Новий час. Герби держав створювалися за різними принципами - десь це були давні символи певного територіального утворення, яке увійшло до складу єдиної (централізованої) держави (наприклад, Німеччина обрала гербом орла Священної Римської імперії, герб Іспанії включає герби королівств, які її утворили), десь створювався зовсім новий герб (особливо коли держава до цього ніколи не була незалежною).

Основою герба України є тризуб - Знак Княжої Держави Володимира Великого. Версій про походження тризуба існує безліч. У різних варіаціях він з"являється на монетах, печатках, клеймах князів роду Рюриковичів із часів Святослава Ігоровича (щоправда, у його часи це був двозуб). Учені тлумачать ці зображення по-різному: як символ державної влади, як церковну емблему, як монограму, як орнамент. Багато вчених вважають тризуб родовим знаком самої родини Рюриковичів. Походження символу також породило багато версій. Так, наприклад, низка фахівців вважають тризуб схематичним зображенням птаха (зокрема, сокола, ворона, голуба). Дехто бачить у тризубі корону. Інші вважають тризуб символом християнської Трійці або ж триєдиного божества з язичницького пантеону.

Цікаво, що як такий тризуб є одним із найдавніших символів, відомих людству. Із тризубом зображували грецького бога моря Посейдона та його римського «колегу» Нептуна; у руках богів Шиви та Вішну він з"являється в індійській міфології. Тризуб широко використовувався в різноманітних символах, пов"язаних із числом 3, яке вважалося священним практично всіма народами.

Варто зазначити, що український народ протягом свого існування використовував й інші символи. Зупинимося на найбільш відомих та поширених.

Важливу роль в історії України відіграло козацтво. Тому не дивно, що зображення козака тривалий час використовувалося нашим народом як свого роду символ. Велика історична роль цього символу відображена також у Конституції України, яка встановлює використання у великому Державному Гербі козака з мушкетом.
Уперше таке зображення («рицар-козак із самопалом») з"являється в 1575 р. на печатці Війська Запорізького, яка разом з іншими клейнодами була передана козакам польським королем Стефаном Баторієм. Пізніше козак зображувався з мушкетом та шаблею на боці. Цей символ використовувався запорожцями і під час польського панування, і за часів Хмельниччини; пізніше його успадкувала й Гетьманщина: у її діловодстві його називають «гербом нації». Сьогодні козак зображений на гербах Дніпропетровської та Запорізької областей - до їхнього складу увійшли землі Запорізької Січі. Цей символ зберігався як символ українських земель до кінця XVIII ст. - ліквідації гетьманського уряду.

Іншим поширеним символом України був архангел Михаїл . Полководець небесного воїнства, він віддавна вважався оборонцем усіх християн та давніх слов"ян зокрема. Упродовж тривалого часу архангел Михаїл був зображений на гербі міста Києва та Київської землі; на гербі столиці його можна побачити й зараз. Неодноразово він з"являвся й на козацьких знаменах. Коли в 1863 р. почалося Січневе повстання поляків проти російського повстання, саме архангел Михаїл символізував на гербі повстанців українські землі.

Іншим важливим символом був галицький лев . Лев - один із найстаріших елементів гербових символів. Він розміщений на гербах багатьох сучасних держав: Чехії, Бельгії, Нідерландів, Великої Британії, Швеції, Болгарії тощо. Уперше він з"явився як символ Галичини на печатці галицько-волинських князів Андрія та Лева II (князювали в 1308-1323 рр.). Кольори лева та тла - золотий і блакитний - збігаються з кольорами українського прапора. Золотий галицький лев був проголошений гербом Головною Руською радою під час революції 1848 р. в місті Львові.

Уперше необхідність створення власного державного герба постала перед Україною після Лютневої революції 1917 р. та створення Української Центральної Ради. Пропонувався цілий ряд символів: вже згадувані лев, козак, архангел Михаїл, а також лук або самостріл, які дуже часто використовувались у гербах українських міст, наприклад, на старих гербах Києва та Харкова; сьогодні лук зображений на гербі міста Полтави. Дехто пропонував створити зовсім новий символ, наприклад, пішовши шляхом Французької Республіки, використати як символ стилізоване зображення букви «У» (французи використовують монограму RF). Один із провідних діячів Центральної Ради, видатний історик Михайло Грушевський пропонував створити комбінований герб. За його задумом, у центрі герба мав бути зображений золотий плуг, а навколо нього - тризуб, лев, козак із мушкетом, арбалет та вершник (що символізував би історичний період перебування України у складі Литовсько-Руської держави). Над гербовим щитом Михайло Грушевський пропонував розмістити голуба з оливовою гілкою - символ миру. Підтримувати щит мали робітник та селянка. Однак проект так і не був реалізований. Разом із цим Центральна Рада з утворенням Української Народної Республіки все ширше використовувала як символ тризуб - на державній печатці, на грошових знаках. У лютому 1918 р. тризуб був розміщений на військово-морському прапорі УНР, а в березні того ж року - затверджений як державний герб УНР. Таким чином підкреслювалося, що Українська держава спирається на традиції Київської Русі. Тризуб на гербі УНР був оповитий стилізованими оливовими гілками - символ прагнення нової держави до миру із сусідами. Ескіз герба виконав український художник Василь Кричевський.

Однак сама УНР після цього проіснувала недовго: у квітні 1918 р. внаслідок державного перевороту до влади прийшов Павло Скоропадський, який був проголошений гетьманом. Зрозуміло, що, здобувши такий титул, він почав відроджувати козацькі традиції. За його правління видатний український графік Юрій Нарбут (автор ескізів грошей УНР) розробив державну печатку, на якій поєднав обидва історичні символи - козака та тризуб. На восьмикутному тлі зображувався козак, у верхній частині печатки було розміщено тризуб. За гетьмана тризуб уперше з"явився на кокардах військово¬службовців армії Української держави.

Після повалення Павла Скоропадського та приходу до влади Директорії тризуб знову став гербом України. Проголошена після розпаду Австро-Угорщини Західно-Українська Народна Республіка використовувала як власні герби і галицького лева, і тризуб.

Герб радянської України вперше був затверджений у 1919 р. Він являв собою червоний геральдичний щит із зображенням золотих серпа та молота на тлі променів сонця, що сходить; щит оточували колоски пшениці, унизу розміщувався напис «Пролетарі всіх країн, єднайтеся!» українською та російською мовами. У 1929 р. на щиток додали напис У.С.Р.Р. (Українська Соціалістична Радянська Республіка).

У 1937 р. назву республіки було змінено на «Українська Радянська Соціалістична Республіка» - УРСР, що призвело до зміни напису й на гербі. У 1947 р. назву республіки перенесли на стрічку, яка розташовувалася на колосках, а у верхню частину додали червону зірку. Цей герб був доволі типовим для радянських республік і надалі - для соціалістичних держав; він мав відображати перш за все владу трудящих: робітників та селян (що й символізувалося серпом та молотом). Девіз «Пролетарі всіх країн, єднайтеся!» також розміщувався на гербах усіх радянських республік із відповідними мовними варіаціями. Такі герби не відображали традицій держави, а історичні символи оголошувалися реакційними та контрреволюційними. Тому зрозуміло, що тризуб у СРСР був під неофіційною забороною. Він, однак, активно використовувався в українському патріотично налаштованому середовищі. У своїй символіці тризуб використовували Організація українських націоналістів та Українська повстанська армія.

Після проголошення Україною незалежності 24 серпня 1991 р. та її підтвердження на Всеукраїнському референдумі постало питання про зміну старого герба радянського зразка. У 1992 р. Верховна Рада України затвердила сучасний Державний Герб України, розроблений групою у складі А. Гречила, О. Кохана та І. Турецького. Конституція України, прийнята 28 червня 1996 р., затвердила тризуб як малий герб нашої держави. Питання про прийняття великого Державного Герба залишається нерозв"язаним; Конституція України лише вимагає використання в ньому тризуба (Знаку Княжої Держави Володимира Великого) та козака (герба Війська Запорізького).

Призначення герба
Герб має дуже широку сферу використання. Він, як правило, карбується на монетах та зображується на банкнотах держави, засвідчуючи їхнє походження. Побачити герб усередині країни можна на будівлях державних установ, а за її межами - на посольствах, консульствах та інших дипломатичних представництвах. Зображення герба на паспорті посвідчує громадянство його власника. Герб зображується й на печатках державних підприємств, установ та організацій, причому його використання тут суворо регламентується. Зберігає герб і військове значення, адже його можна побачити на різних елементах військової уніформи: кокардах, шевронах тощо. Крім того, державний герб може використовуватися як елемент емблем різноманітних державних та громадських організацій, хоча й у цьому випадку його використання суворо регулюється. Герб охороняється законодавством, наруга над ним тягне за собою юридичну відповідальність.

"Державні символи України"

Знаки, схожі на сучасні герби, зародилися ще в Стародавньому світі. Вони були пов"язані з обожненням давніми народами певних звірів або предметів - так званих тотемів. Пізніше, із появою держав, ці символи карбувалися на монетах, зображувалися на щитах воїнів, на військових знаменах, на печатках тощо. Так, у Єгипті символами Верхнього та Нижнього царств були сокіл та змія, символом грецько¬го міста Афін була сова, Коринфа - крилатий кінь, римляни як символ використовували орла.
У середньовічній Європі герби набули су¬часного вигляду, були встановлені правила їх створення та описання. Виникла навіть окре¬ма наука - геральдика. У цей час герби часто символізували окрему людину або родину. Спочатку вони використовувалися для розпізнаван¬ня рицарів під час битви, пізніше - як ознака роду, що передавалась у спадок. Звідси, влас¬не, і пішла назва «герб» - від німецького сло¬ва «егЬе», «спадок». Власні герби мали й ок¬ремі міста; наприклад, гербом Парижа й досі є корабель, Венеції - крилатий лев, Флорен¬ції - лілея.
Виникнення національних гербів припа¬дає на період об"єднання європейських держав у Новий час. Герби держав створювалися за різними принципами - десь це були давні символи певного територіального утворення, яке увійшло до складу єдиної (централізованої) держави (наприклад, Німеччина обрала гербом орла Священної Римської імперії, герб Іспанії включає герби королівств, які її утворили), десь створювався зовсім новий герб (особливо коли держава до цього ніколи не була незалежною).
Основою герба України є тризуб - Знак Княжої Держави Володимира Великого. Версій про походження тризуба існує безліч. У різ¬них варіаціях він з"являється на монетах, пе¬чатках, клеймах князів роду Рюриковичів із часів Святослава Ігоровича (щоправда, у його часи це був двозуб). Учені тлумачать ці зобра¬ження по-різному: як символ державної влади, як церковну емблему, як монограму, як орна¬мент. Багато вчених вважають тризуб родовим знаком самої родини Рюриковичів. Походжен¬ня символу також породило багато версій. Так, наприклад, низка фахівців вважають тризуб схематичним зображенням птаха (зокрема, со¬кола, ворона, голуба). Дехто бачить у тризубі корону. Інші вважають тризуб символом хрис¬тиянської Трійці або ж триєдиного божества з язичницького пантеону.
Цікаво, що як такий тризуб є одним із най¬давніших символів, відомих людству. Із тризу¬бом зображували грецького бога моря Посейдо-на та його римського «колегу» Нептуна; у руках богів Шиви та Вішну він з"являється в індій¬ській міфології. Тризуб широко використову¬вався в різноманітних символах, пов"язаних із числом 3, яке вважалося священним практич¬но всіма народами.
Варто зазначити, що український народ про¬тягом свого існування використовував й інші символи. Зупинимося на найбільш відомих та поширених.
Важливу роль в.історії України відігра¬ло козацтво. Тому не дивно, що зображення козака тривалий час використовувалося на¬шим народом як свого роду символ. Велика історична роль цього символу відображена також у Конституції України, яка встановлює використання у великому Державному Гербі козака з мушкетом.
Уперше таке зображення («рицар-козак із самопалом») з"являється в 1575 р. на печат¬ці Війська Запорізького, яка разом з інши¬ми клейнодами була передана козакам поль¬ським королем Стефаном Баторієм. Пізніше козак зображувався з мушкетом та шаблею на боці. Цей символ використовувався за¬порожцями і під час польського панування, і за часів Хмельниччини; пізніше його ус¬падкувала й Гетьманщина: у її діловодстві його називають «гербом нації». Сьогодні ко¬зак зображений на гербах Дніпропетровської та Запорізької областей - до їхнього складу увійшли землі Запорізької Січі. Цей символ зберігався як символ українських земель до кінця XVIII ст. - ліквідації гетьманського уряду.
Іншим поширеним символом України був архангел Михаїл. Полководець небесного воїн¬ства, він віддавна вважався оборонцем усіх християн та давніх слов"ян зокрема. Упродовж тривалого часу архангел Михаїл був зображе¬ний на гербі міста Києва та Київської землі; на гербі столиці його можна побачити й зараз. Не¬одноразово він з"являвся й на козацьких зна¬менах. Коли в 1863 р. почалося Січневе пов¬стання поляків проти російського повстання, саме архангел Михаїл символізував на гербі повстанців українські землі.
Іншим важливим символом був галицький лев. Лев - один із найстаріших елементів гербових символів. Він розміщений на гербах багатьох сучасних держав: Чехії, Бельгії, Ні¬дерландів, Великої Британії, Швеції, Болгарії тощо. Уперше він з"явився як символ Галичи¬ни на печатці галицько-волинських князів Ан¬дрія та Лева II (князювали в 1308-1323 рр.). Кольори лева та тла - золотий і блакитний - збігаються з кольорами українського прапора. Золотий галицький лев був проголошений гер¬бом Головною Руською радою під час револю¬ції 1848 р. в місті Львові.
Уперше необхідність створення власного державного герба постала перед Україною піс¬ля Лютневої революції 1917 р. та створення Української Центральної Ради. Пропонувався цілий ряд символів: вже згадувані лев, козак, архангел Михаїл, а також лук або самостріл, які дуже часто використовувались у гербах ук¬раїнських міст, наприклад, на старих гербах Києва та Харкова; сьогодні лук зображений на гербі міста Полтави. Дехто пропонував створи¬ти зовсім новий символ, наприклад, пішовши шляхом Французької Республіки, використати як символ стилізоване зображення букви «У» (французи використовують монограму КГ). Один із провідних діячів Центральної Ради, видатний історик Михайло Грушевський пропонував створити комбінований герб. За його задумом, у центрі герба мав бути зображений золотий плуг, а навколо нього - тризуб, лев, козак із мушкетом, арбалет та вершник (що символізував би історичний період перебування України у складі Литовсько-Руської держави). Над гербовим щитом Михайло Грушевський пропонував розмістити голуба з оливовою гіл¬кою - символ миру. Підтримувати щит мали робітник та селянка. Однак проект так і не був реалізований. Разом із цим Центральна Рада з утворенням Української Народної Рес¬публіки все ширше використовувала як символ тризуб - на державній печатці, на грошових знаках. У лютому 1918 р. тризуб був розміще¬ний на військово-морському прапорі УНР, а в березні того ж року - затверджений як дер¬жавний герб УНР. Таким чином підкреслю¬валося, що Українська держава спирається на традиції Київської Русі. Тризуб на гербі УНР був оповитий стилізованими оливовими гілка¬ми - символ прагнення нової держави до миру із сусідами. Ескіз герба виконав український художник Василь Кричевський.
Однак сама УНР після цього проіснувала недовго: у квітні 1918 р. внаслідок державного перевороту до влади прийшов Павло Скоропад¬ський, який був проголошений гетьманом. Зро¬зуміло, що, здобувши такий титул, він почав
відроджувати козацькі традиції. За його прав¬ління видатний український графік Юрій Нар-бут (автор ескізів грошей УНР) розробив держав¬ну печатку, на якій поєднав обидва історичні символи - козака та тризуб. На восьмикутно¬му тлі зображувався козак, у верхній частині печатки було розміщено тризуб. За гетьмана тризуб уперше з"явився на кокардах військово¬службовців армії Української держави.
Після повалення Павла Скоропадського та приходу до влади Директорії тризуб знову став гербом України. Проголошена після розпаду Австро-Угорщини Західно-Українська Народ¬на Республіка використовувала як власні герби і галицького лева, і тризуб.
Однак молодим українським державам не вдалося вистояти в громадянській війні, і на території Наддніпрянщини була встановлена радянська влада, а західні землі відійшли до Польщі, Чехословаччини та Румунії.
Герб радянської України вперше був затвер¬джений у 1919 р. Він являв собою червоний ге¬ральдичний щит із зображенням золотих серпа та молота на тлі променів сонця, що сходить; щит оточували колоски пшениці, унизу роз¬міщувався напис «Пролетарі всіх країн, єд¬найтеся!» українською та російською мовами. У 1929 р. на щиток додали напис У.С.Р.Р. (Ук¬раїнська Соціалістична Радянська Республіка).
У 1937 р. назву республіки було змінено на «Українська Радянська Соціалістична Респуб¬ліка» - УРСР, що призвело до зміни напису й на гербі. У 1947 р. назву республіки перенес¬ли на стрічку, яка розташовувалася на колос¬ках, а у верхню частину додали червону зірку. Цей герб був доволі типовим для радянських республік і надалі - для соціалістичних дер¬жав; він мав відображати перш за все владу трудящих: робітників та селян (що й символі¬зувалося серпом та молотом). Девіз «Пролетарі всіх країн, єднайтеся!» також розміщувався на гербах усіх радянських республік із відповід¬ними мовними варіаціями. Такі герби не відоб¬ражали традицій держави, а історичні символи оголошувалися реакційними та контрреволю¬ційними. Тому зрозуміло, що тризуб у СРСР був під неофіційною забороною. Він, однак, активно використовувався в українському пат¬ріотично налаштованому середовищі. У своїй символіці тризуб використовували Організація українських націоналістів та Українська повс¬танська армія.
Після проголошення Україною незалеж¬ності 24 серпня 1991 р. та її підтвердження на Всеукраїнському референдумі постало питання про зміну старого герба радянського зразка. У 1992 р. Верховна Рада України затвердила сучасний Державний Герб України, розроблений групою у складі А. Гречила, О. Кохана та І. Турецького. Конституція України, прийнята 28 червня 1996 р., затвердила тризуб як ма¬лий герб нашої держави. Питання про прий¬няття великого Державного Герба залишаєть¬ся нерозв"язаним; Конституція України лише вимагає використання в ньому тризуба (Знаку Княжої Держави Володимира Великого) та ко¬зака (герба Війська Запорізького).
Призначення герба
Герб має дуже широку сферу використан¬ня. Він, як правило, карбується на монетах та зображується на банкнотах держави, засвідчу¬ючи їхнє походження. Побачити герб усередині країни можна на будівлях державних установ, а за її межами - на посольствах, консульствах та інших дипломатичних представництвах. Зображення герба на паспорті посвідчує гро¬мадянство його власника. Герб зображується й на печатках державних підприємств, уста¬нов та організацій, причому його використан¬ня тут суворо регламентується. Зберігає герб і військове значення, адже його можна поба¬чити на різних елементах військової уніформи: кокардах, шевронах тощо. Крім того, держав¬ний герб може використовуватися як елемент емблем різноманітних державних та громадсь¬ких організацій, хоча й у цьому випадку його використання суворо регулюється. Герб охоро¬няється законодавством, наруга над ним тягне за собою юридичну відповідальність.

Просмотров